💬 Джерело
ІПК ДПС від 28.07.2025 № 4051/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
📌 Ситуація із звернення
🔸 Товариство є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.
🔸 На підставі договору щодо використання програмного забезпечення з правом його розповсюдження Товариство сплачує щомісячну плату за доступ до програмного забезпечення.
🔸 Платіж здійснюється на користь юридичної особи, зареєстрованої у США, яка є податковим резидентом США, не має постійного представництва на території України та володіє виключними майновими правами на відповідне програмне забезпечення.
🔸 За умовами договору оплата здійснюється за доступ до програмного забезпечення та право на його розповсюдження.
🤔 Питання платника податків
🔸 Чи є Товариство податковим агентом з податку на доходи нерезидента у наведеній ситуації, і якщо так, то як визначати ставку податку, здійснювати нарахування, сплату та звітування.
🔸 Чи зобов’язане Товариство нарахувати та сплатити ПДВ у зв’язку з придбанням послуг у нерезидента, і якщо так, то який механізм нарахування та подання звітності.
📝 Відповідь ДПС
✅ Щодо податку на доходи нерезидента
🔸 ДПС зазначає, що для цілей оподаткування потрібно визначити, чи є платіж за доступ до програмного забезпечення та право на його розповсюдження роялті у розумінні пп. 14.1.225 ПКУ.
🔸 У цій ІПК ДПС вказує, що винагорода за передачу права на розповсюдження примірників програмного забезпечення, а також за їх використання за функціональним призначенням як кінцевим споживачем, не вважається роялті.
🔸 У такому випадку такий платіж ДПС розглядає як дохід нерезидента у вигляді виручки від наданих послуг, який не підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом походження з України відповідно до пп. «к» пп. 141.4.1 ПКУ.
🔸 Водночас ДПС зазначає, що якщо використання програмного забезпечення не обмежено його функціональним призначенням, то такий платіж розглядається як роялті.
🔸 У такому випадку платіж підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом походження з України відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ.
✅ Щодо ПДВ
🔸 ДПС зазначає, що якщо платіж за доступ до програмного забезпечення у розумінні пп. 14.1.225 ПКУ вважається роялті, то операція нерезидента з постачання Товариству такого права не є об’єктом оподаткування ПДВ.
🔸 Якщо платіж не класифікується як роялті, то визначення об’єкта оподаткування ПДВ залежить від місця постачання відповідних послуг, яке встановлюється за правилами ст. 186 ПКУ.
🔸 У цій ІПК ДПС вказує, що якщо послуги належать до категорії послуг, визначених п. 186.31 ПКУ, то місцем їх постачання є місцезнаходження отримувача послуг.
🔸 Оскільки отримувачем послуг є Товариство, ДПС зазначає, що операція нерезидента з постачання таких послуг Товариству є об’єктом оподаткування ПДВ.
🔸 За такою операцією Товариство як отримувач послуг від нерезидента, яке не зареєстроване платником ПДВ, зобов’язано визначити податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 відсотків від договірної вартості послуг, сплатити їх до бюджету та подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
🔸 ДПС окремо зазначає, що такий обов’язок, за її висновком у цій ІПК, виникає незалежно від того, чи зареєстрований нерезидент платником ПДВ.
✅ Щодо визначення виду послуги
🔸 Питання належності послуги до відповідної категорії послуг та визначення коду послуги за ДКПП ДПС відносить до компетенції ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем».
✅ Щодо індивідуального характеру висновку
🔸 ДПС зазначає, що кожен конкретний випадок податкових правовідносин має розглядатися з урахуванням умов договору, фактичних обставин операції, а також аналізу первинних документів і матеріалів, які дають змогу ідентифікувати фактичну сутність операції.
📚 Норми, на які посилається ДПС
🔸 ст. 52 ПКУ.
🔸 п. 1.1 ПКУ.
🔸 пп. 14.1.54 ПКУ.
🔸 пп. 14.1.225 ПКУ.
🔸 пп. 14.1.56-5 ПКУ.
🔸 пп. 133.2.1 ПКУ.
🔸 пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ.
🔸 п. 186.3-1 ПКУ.
🔸 п. 186.4 ПКУ.
🔸 пп. 196.1.6 ПКУ.
🔸 п. 180.2 ПКУ.
🔸 п. 190.2 ПКУ.
🔸 пп. «в» п. 193.1 ПКУ.
🔸 п. 208.2 ПКУ.
🔸 п. 208.4 ПКУ.
🔸 п. 208.5 ПКУ.
🔸 п. 2081.2 ПКУ.
🔸 ст. 201 ПКУ.
🔸 ст. 208-1 ПКУ.
🔸 пп. «в» пп. 141.4.1 ПКУ.
🔸 пп. «к» пп. 141.4.1 ПКУ.
🔸 пп. 141.4.2 ПКУ.
🔸 пп. 5.1 – 5.3 ст. 5 ПКУ.
🔸 пп. 186.2 – 186.4 ПКУ.
🔸 ст. 418, ст. 420, ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України.
🔸 п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України від 01 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права».
🔸 п. 5 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
❗️ Застереження від команди First Pro Tax
👉 Зауважуємо, що ІПК є важливою для розуміння позиції податкового органу та практики тлумачення законодавства ДПС.
👉 Проте це не означає, що викладені в ній висновки є абсолютно правильними, безспірними або такими, що завжди відповідають інтересам платника податків.
🔎 Кожна конкретна ситуація потребує окремого аналізу її фактичних обставин, документального оформлення та норм законодавства.
У разі наявності будь-яких питань, звертайтеся:
📞 097-191-20-20
📧 v.smerdov@1tax.com.ua