Розглянемо позитивну для платника податків постанову Верховного Суду, якою визнано протиправним податкове повідомлення-рішення щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у ЗЕД, хоча зобов’язання за контрактом були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

🔗 Джерело: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2026 по справі № 580/2178/23.

🔗 https://reyestr.court.gov.ua/Review/135178040

Ключові висновки Верховного Суду

✅  Припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог як належна форма розрахунків у ЗЕД.

🔸 Верховний Суд підтвердив, що припинення зобов’язань за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним способом виконання (припинення) зобов’язання, який відповідає положенням ст. 601 ЦК України та не суперечить валютному законодавству.

🔸 Якщо таке зарахування здійснене у межах граничних строків розрахунків, це виключає підстави для нарахування пені за порушення строків надходження валютної виручки.

✅ Свобода вибору форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

🔸 Законодавство не обмежує суб’єктів ЗЕД виключно грошовою формою розрахунків.

🔸 Відтак, відсутність фактичного надходження іноземної валюти на рахунок резидента сама по собі не є порушенням, якщо зобов’язання припинене іншим передбаченим законом способом, зокрема шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

✅ Багатосторонній залік не змінює правової природи зарахування.

🔸 Участь у заліку більше ніж двох осіб (через відступлення права вимоги або інші конструкції) не впливає на правову кваліфікацію такого правочину.

🔸 Якщо у результаті існують зустрічні грошові вимоги між сторонами, які відповідають умовам статті 601 ЦК України, такий залік є належним способом припинення зобов’язання незалежно від кількості учасників.

✅ Критерій однорідності вимог.

🔸 Верховний Суд наголосив, що однорідність вимог визначається їх матеріальним змістом і правовою природою (зокрема, грошові зобов’язання в одній валюті), а не підставами їх виникнення.

🔸 Тобто різні договори (експортні, імпортні, відступлення права вимоги тощо) не перешкоджають заліку, якщо вимоги є грошовими та співставними за змістом.

✅ Відсутність підстав для застосування санкцій за формального підходу контролюючого органу.

🔸 Сам факт перебування операції на валютному контролі або ненадходження коштів на рахунок не є достатнім для застосування пені, якщо зобов’язання фактично припинене належним способом і це підтверджено доказами.

✅ Процесуальні гарантії платника податків при перевірках.

🔸 Ненадання документів під час перевірки не може автоматично тягнути негативні наслідки для платника, якщо контролюючий орган:

▫️ не довів належного витребування таких документів;

▫️ не оформив факт їх ненадання актом відповідно до п.85.6 ПКУ.

🔸 За відсутності дотримання цієї процедури посилання податкового органу на недоведеність обставин є безпідставним.

Суть спору

🔸 Спір виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким ДПС нарахувало Товариству пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за експортним контрактом.

🔸 Контролюючий орган виходив із того, що частина валютної виручки від Нерезидента у сумі 36 352,73 фунтів стерлінгів у встановлений строк на рахунок позивача не надійшла, а тому є підстави для нарахування пені за ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

🔸 Позивач натомість стверджував, що відповідне зобов’язання було припинене не шляхом надходження коштів, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після відступлення права вимоги від інших нерезидентів на користь Нерезидента, тому підстав для нарахування пені не було.

❗️ Вимога платника податків

✅ Товариство звернулось до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано пеню за порушення вимог валютного законодавства в частині порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

🙋 Позиція платника податків

🔸 Позивач обґрунтовував позов тим, що порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом не було, оскільки зобов’язання Нерезидента перед Товариством за експортним контрактом було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

🔸  Суть аргументації полягала в такому:

👉 між Товариством та Нерезидентом існувала заборгованість нерезидента перед позивачем за поставлений товар за контрактом у сумі 36 352,73 фунтів стерлінгів;

👉 водночас у самого позивача існували грошові зобов’язання перед іншими нерезидентами – Нерезидентом 2 та Нерезидентом 3;

👉 право вимоги цих нерезидентів до позивача було відступлено на користь Нерезидента за договорами про відступлення права вимоги;

👉 після такого відступлення права вимоги між Нерезидентом та позивачем виникли зустрічні однорідні грошові вимоги, виражені в одній валюті – фунтах стерлінгів;

👉 02.06.2022 сторони уклали угоду про зарахування зустрічних вимог, якою припинили взаємні зобов’язання в повному обсязі.

🔸  Отже, на думку позивача, валютне зобов’язання припинилося належним способом, що виключає застосування пені за порушення строків розрахунків.

🔸 Крім того, позивач наполягав, що контролюючий орган помилково визначив період порушення при розрахунку пені.

🏢 Позиція податкового органу

📌 ДПС заперечувало проти позову та вважало ППР правомірним.

🔸 Основні доводи відповідача були такими:

👉 погашення вимог шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог фактично не відбулося;

👉 позивач не надав до перевірки всіх документів, необхідних для підтвердження правомірності заліку, зокрема специфікацій до зовнішньоекономічних договорів та документів, які підтверджують виникнення і припинення відповідних зобов’язань;

👉 в матеріалах справи немає належних доказів припинення заборгованості позивача перед Нерезидентом 2 та Нерезидентом 3;

👉 у тристоронніх договорах про відступлення права вимоги сторони не узгодили дату або конкретний юридичний факт, з яким пов’язується припинення зобов’язань позивача, а лише передали право вимоги за плату;

👉 подання позивачем доказів виключно на стадії судового розгляду не може підтверджувати правомірність його поведінки, якщо ці документи не були подані під час перевірки або адміністративного оскарження.

⚖️ Рішення судів першої та апеляційної інстанції

⚖️ Суд першої інстанції

✅ Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 26.06.2023 позов задовольнив частково, виходивши з наступного:

🔸 податковим органом у цілому доведено наявність підстав для застосування відповідальності за порушення валютного законодавства;

🔸 водночас контролюючий орган помилково визначив період порушення граничних строків розрахунків при розрахунку пені.

📌 У зв’язку з цим суд:

🔸 визнав протиправним і скасував ППР лише в частині розрахунку пені щодо періоду порушення;

🔸 зобов’язав податковий орган здійснити новий розрахунок пені з урахуванням правової оцінки суду;

🔸 в іншій частині позову відмовив.

⚖️ Суд апеляційної інстанції

✅ Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.11.2023 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив повністю та зазначив, що:

🔸 зобов’язання на суму 36 352,73 фунтів стерлінгів були належним чином припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

🔸 для такого припинення були наявні всі необхідні умови: взаємність вимог, їх однорідність, настання строку виконання та відсутність спору щодо характеру й змісту зобов’язань;

🔸 участь у схемі припинення зобов’язань більше ніж двох суб’єктів не змінює правової природи заліку як способу припинення зобов’язання.

✅ Тому апеляційний суд визнав протиправним і скасував ППР повністю.

⚖️ Позиція Верховного Суду.

✅ Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення та погодився з висновками апеляційного суду.

📝 Загальні норми, з яких виходив Верховний Суд

✅ Суд касаційної інстанції докладно навів норми валютного, цивільного, господарського та процесуального законодавства, зокрема:

🔸 пп. 19-1.1.4 ПКУ;

🔸 ст. 11, 12, 13 Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»;

🔸 п. 21 розділу ІІ Положення НБУ № 5, яким встановлено граничний строк розрахунків – 365 календарних днів;

🔸 пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції НБУ № 7;

🔸 ст. 598, 601, 627, 628, 629 ЦК України;

🔸 ст. 203 ГК України;

🔸 ст. 16, 132, 134 КАС України.

✅ Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство допускає припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями не лише шляхом фактичного надходження валюти на рахунок резидента, а й шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це не заборонено законом і підтверджено належними доказами.

❗️ Щодо свободи форми розрахунків у ЗЕД

✅ Верховний Суд підкреслив, що відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, якщо вона не суперечить законам України та міжнародним правилам.

✅ Суд окремо зазначив, що:

🔸 законодавство не забороняє такі форми припинення валютних зобов’язань, які не передбачають безпосереднього надходження іноземної валюти на рахунок резидента;

🔸 застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог не поставлено в залежність від конкретного виду договору;

🔸 припинення зобов’язання шляхом заліку є проявом свободи підприємницької діяльності.

❗️ Щодо правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах

✅ Верховний Суд послався на вже сформовану судову практику, зокрема на постанови:

🔸 від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18;

🔸 від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15;

🔸 від 22.01.2025 у справі № 420/12562/23;

🔸 від 18.04.2024 у справі № 420/11771/23.

✅ Із цих правових позицій Суд вивів такі ключові висновки:

🔸 припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у межах установленого строку виключає відповідальність за ненадходження валютної виручки;

🔸 немає визначального значення, з яких саме підстав виникли зустрічні вимоги;

🔸 участь у заліку більше ніж двох осіб не змінює його сутності як способу припинення зобов’язання.

✅ Суд також зауважив, що хоча попередні правові висновки формувалися ще за чинності Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вони зберігають актуальність і після набрання чинності Законом № 2473, оскільки новий закон не змінив базових підходів до допустимості припинення зобов’язань способами, передбаченими цивільним законодавством.

❗️Щодо фактичних обставин цієї справи

✅ Верховний Суд детально проаналізував встановлені судами попередніх інстанцій факти та погодився з апеляційним судом, що вони підтверджують правомірність заліку.

✅ Суд виходив із такого:

🔸 За контрактом між Товариством та Нерезидентом частина валютної виручки на суму 36 352,73 фунтів стерлінгів фактично не надійшла.

🔸 Одночасно у позивача були грошові зобов’язання перед іншими нерезидентами:

▫️перед Нерезидентом 2 – 29 467,94 фунтів стерлінгів;

▫️перед Нерезидентом 3 – 6 884,79 фунтів стерлінгів.

🔸 Право вимоги цих нерезидентів до позивача було відступлене Нерезидентом на підставі договорів.

🔸 02.06.2022 між Нерезидентом та Товариством укладено угоду про зарахування зустрічних вимог, за якою:

▫️зобов’язання Нерезидента перед позивачем за контрактом у сумі 36 352,73 фунтів стерлінгів припинено повністю;

▫️зобов’язання позивача перед Нерезидентом, що виникли внаслідок відступлення права вимоги, також припинено повністю.

🔸 Усі вимоги були:

▫️зустрічними, бо після переходу права вимоги Нерезидент одночасно був і боржником, і кредитором щодо позивача;

▫️однорідними, бо всі вони зводилися до грошових зобов’язань в одній і тій самій валюті – фунтах стерлінгів;

▫️такими, строк виконання яких настав.

✅ Верховний Суд окремо відхилив аргумент податкового органу про неоднорідність вимог, наголосивши, що однорідність визначається правовою природою та матеріальним змістом вимог, а не підставами їх виникнення.

❗️Щодо доводів про ненадання документів під час перевірки

✅ Верховний Суд не прийняв доводи податкового органу про те, що документи, подані вже в суді, не можуть братися до уваги.

✅ Суд звернув увагу, що порядок дій контролюючого органу при витребуванні документів під час перевірки чітко врегульований ПКУ.

✅ Зокрема, якщо платник податків відмовляється надати документи, податковий орган має скласти акт у порядку пункту 85.6 ПКУ.

✅ Однак у цій справі контролюючий орган:

🔸 не надав доказів належного витребування документів;

🔸 не довів складання акта про ненадання документів у передбаченому законом порядку.

✅ У зв’язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування до позивача наслідків, передбачених п. 44.6 ПКУ.

✅ Тобто сам по собі факт того, що частина документів була подана вже під час судового розгляду, не позбавляє їх доказового значення у цій справі.

❗️Підсумковий висновок Верховного Суду

✅ Верховний Суд дійшов до таких підсумкових висновків:

🔸 податковий орган не довів наявності підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

🔸 зобов’язання за контрактом були припинені належним чином шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

🔸 доводи касаційних скарг зводяться переважно до незгоди з оцінкою доказів, що саме по собі не є підставою для скасування законних судових рішень;

🔸 апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

📝 Результат постанови Верховного Суду

✅ Верховний Суд постановив:

🔸 касаційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області залишити без задоволення;

🔸 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 580/2178/23 залишити без змін.

✅ Отже, у результаті ППР скасоване повністю.

У разі виникнення будь-яких питань, звертайтеся:

📞 097-191-20-20
📧 v.smerdov@1tax.com.ua